В XXIX томі журналу «Вісник суспільної гігієни, судової й практичної медицини» за 1896 г. поміщена стаття д-ра К. К. Толстого під заголовком «Алкоголізм у Росії ( санітар-але-демографічний нарис)». Порушений автором питання цілком сучасне, животрепетний і надзвичайно важливий як у соціальному й етичному, так і в чисто санітарнім відношенні. Тому стаття д-ра Толстого природно залучає до себе увага читача, який мимоволі на ній зупиняється. Ще більше збуджується інтерес читача при ознайомленні зі змістом статті, — тим більше, що автор, зрештою, приходить до зовсім несподіваних і щонайменше оригінальних результатів, які наводять на деякі міркування. Читати далі »
Більш точні відомості про алкогольний параліч належать винятково новітньому часу; але тому що хвороба ця зустрічається нерідко й представляє дуже багато інтересу як у практичному, так і в науковім відношенні, те немає нічого дивного, що література цього предмета вже тепер зробилася дуже багата: не тільки описане дуже багато окремих випадків, але існують повні монографії про цю хворобливу форму. Проте й дотепер багато питань, що стосуються алкогольного паралічу, залишаються ще недозволеними або спірними; через це мені видалося незайвим опублікувати й деякі із власних спостережень. При цьому з досить великого числа випадків алкогольного паралічу, які мені довелося спостерігати в останні роки, я зупинюся тільки на тих, які минулися летально й де було можливе не тільки спостерігати клінічні явища, але й зробити докладне анатомічне дослідження. Читати далі »
Як відомо, у походженні епілептичних захворювань пануюче значення мають процеси інтоксикації, незалежно від того, буде вона зовнішнього або внутрішнього походження. Особливу важливість щодо цього має алкогольна інтоксикація, яка створює численні й складні комбінації між епілептичними й алкогольними захворюваннями.
Епілептичні стани при алкоголізмі виражаються у формі алкогольної епілепсії — у звичайній її формі — верб виді алкогольного абсанса, пізньої алкогольної епілепсії, викликуваної не стільки прямій інтоксикацією, скільки органічними змінами центральної нервової системи на ґрунті хронічного алкоголізму, у формі спадкоємної епілепсії алкоголіків і, нарешті, у формі схованої епілепсії, що протікає під видом дипсоманії. Читати далі »
Виступ у дебатах по доповіді І. В. Завадского «Досвід додатка методу умовних рефлексів у фармакології» (6 березня 1908 р.)
І. П. Павлов: Перед тем як приступитися до дебатів із приводу вислуханого доповіді, я повинен сказати, що на ці досвіди треба дивитися тільки як на попередні. У наших руках виявилися чудові, з погляду експерименту, собаки, що давали виразні, можна сказати, стереотипні рефлекси. Виникла думка використовувати їх для випробування деяких фармакологічних речовин. Тому що перехід цих тварин в інші руки створив би нові умови, я й звернувся із проханням до шановного доповідача зайнятися цими спостереженнями. Досвіди його становлять перший почин, і ясно, що про яких-небудь закінчені висновки щодо цього не може бути й мови. Після цих роз’яснень я прошу висловитися із приводу вислуханого доповіді. Читати далі »
Систематичне зловживання опиоидами й опоїдна залежність характеризуються широким спектром психопатологічних проявів.
Психічні розлади у хворих опійною наркоманією супроводжують усьому перебігу хвороби, перетерплюючи закономірне обважнення й ускладнення, і здобувають максимальне клінічне вираження в період гострого скасування опиоидов, відбиваючи тяжкі прояви абстинентного синдрому. Практично у всіх випадках психопатологічні стани виявляють тенденцію до затяжного плину, зберігаючись у тому або іншому виді в період ремісії. Читати далі »
Клінічні прояви опійної наркоманії включають як властиво аддиктивные феномени — зловживання опиоидами, що й формується на цій основі опиоидную залежність, так і широкий спектр психопатологічних, неврологічних і соматичних наслідків хронічної інтоксикації опиоидами й іншими ВПАВШИ. Серйозну клінічну проблему становить також супутнє й вторинне інфікування, обумовлене нестерильним парентеральным уведенням наркотиків і (або) гнобленням імунних процесів у хворих. Читати далі »
Опоїди відомі людству із прадавніх часів. Історія їх медичного застосування нараховує більш 6000 років. У якості снотворних і болезаспокійливих засобів вони використовувалися в епоху давньоєгипетської й шумерської цивілізацій. Згадування про застосування препаратів снотворного маку з лікувальною метою зустрічаються в Теофраста й Гіппократа. У середньовічну Європу опіум був завезений зі Сходу хрестоносцями й одержав широке поширення в XVI в. Створення препарату «лауданум» опію, що містив настойку, з додаванням деяких пряностей (наприклад,
гвоздики, шафрану й кориці), що й широко застосовувався в європейських країнах до початку XX в., приписується Пара-Цельсу. Читати далі »